Гірничий енциклопедичний словник, т. 1. – Донецьк: Східний видавничий дім. За загальною редакцією В.С.Білецького. 2001.
дискретний — а, е, мат. Роздільний, перервний, який протиставляється неперервному. || Складений з окремих частин; переривчастий. •• Дискре/тна змі/на стрибкоподібна зміна. Дискре/тна матема/тика збірний термін ряду розділів математики, які вивчають… … Український тлумачний словник
дискретний — [диескре/тнией] м. (на) тному/ т(‘)н ім, мн. т(‘)н і … Орфоепічний словник української мови
дискретний — Дискретний: роздільний, перервний, протиставлений до неперервного; непомітний [51] стриманий, обережний, такий, що дотримується таємниці [46 2] … Толковый украинский словарь
дискретний — (складений з окремих частин), переривчастий, уривчастий … Словник синонімів української мови
дискретний — прикметник … Орфографічний словник української мови
сигнал — ч. 1) род. у. Зоровий або слуховий умовний знак для передачі якого небудь повідомлення, розпорядження, команди і т. ін. || перен. Дія, подія, що стає поштовхом, стимулом до початку чого небудь, закликом до чогось. 2) род. у, перен. Попередження,… … Український тлумачний словник
дискретність — ності, ж. Абстр. ім. до дискретний … Український тлумачний словник
дискретно — Присл. до дискретний … Український тлумачний словник
уривчастий — (який переривається через короткі проміжки часу; не суцільний), уривистий, уриваний, уривковий, зривистий, обривистий, відривчастий, переривчастий, переривистий, перериваний, переривчатий, перебивчастий, відрубний, рваний, рубаний; дискретний,… … Словник синонімів української мови
